Права та обов’язки ВІЛ-інфікованого пацієнта

Права ВІЛ-інфікованих осіб визначені як у законах загального характеру, так і в законодавчих актах, які регулюють правові відносини, пов᾽язані з ВІЛ-інфекцією. Доступність до якісної медичної допомоги регламентує Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

Цивільним кодексом України закріплено право на життя (ст.281), право на охорону здоров᾽я (ст.283), право на медичну допомогу (ст.284), право на інформацію про стан свого здоров᾽я (ст.285).

Законом України «Основи законодавства про охорону здоров᾽я» (ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікуючого лікаря, а саме – лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому цим законом порядку. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря.

Окремим питанням прав ВІЛ-інфікованих пацієнтів є отримання кваліфікованої медичної допомоги у відповідності до віку. На сьогодні Цивільний кодекс України (ч. 3 ст.284) чітко визначає, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, проводиться за її згодою. Особам, які не досягли 14 років, медична допомога надається за згодою законних представників. Це стосується також і послуг у сфері протидії ВІЛ-інфекції. Проте, необхідно чітко знати, що батьки дитини віком від 14 до 18 років мають право бути поінформованими про стан її здоров᾽я (ст.285).

Право на таємницю про стан здоров᾽я у суспільному житті громадянина, що є важливим для ВІЛ-інфікованих пацієнтів, регулюється декількома законодавчими актами.

Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (ст. 13), визначає, що відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними і становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов᾽язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення й розкриття третім особам.

Рівність перед законом та заборона дискримінації ЛЖВ та осіб, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ (ст.14):

  • ЛЖВ й особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ – громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, користуються всіма правами і свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

Інші права ЛЖВ (ст. 15):

крім загальних прав і свобод людини і громадянина, ЛЖВ мають також право на:

  • відшкодування шкоди, пов᾽язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус;
  • безоплатне забезпечення антиретровірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров᾽я.

Окрім широких прав ВІЛ-інфікованих пацієнтів, вітчизняне законодавство визначає для них обов᾽язки щодо, перш за все, профілактики поширення ВІЛ-інфекції.

Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини, та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (ст.12) визначає, що всі ЛЖВ зобов᾽язані:

  1. вживати заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих органами охорони здоров᾽я;

  2. повідомляти осіб, які були їхніми партнерами до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження;

  3. відмовитися від донорства крові, її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для їх використання у медичній практиці.

У разі невиконання обов᾽язків, визначених у частині першій цієї статті, ЛЖВ з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров᾽ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути депортовані за межі України в порядку, встановленому законом.